Від Луки святого Євангелія читáння.
Лк. 69 зач. 12, 48-59.
48. Сказав Господь: Від кожного, кому дано багато, вимагатимуть багато; і кому повірено багато, від того будуть більше доправлятись.
49. Вогонь прийшов я кинути на землю – і як я прагну, він вже розгорівся. 50. Хрищення маю я прийняти – і як мені на душі важко, докіль воно не здійсниться. 51. Гадаєте, що я прийшов мир дати на землі? Ні бо, кажу вам, але розділ. 52. Віднині бо п'ятеро в одній хаті будуть розділені: троє проти двох і двоє проти трьох. 53. Будуть розділені батько проти сина і син проти батька, мати проти дочки і дочка проти матері, свекруха проти невістки і невістка проти свекрухи.
54. Він промовив іще до народу:
– Коли бачите хмару, що насувається зі заходу, зараз кажете: дощ буде; і так воно буває. 55. І коли дме південний вітер, кажете: спека буде; і так буває. 56. Лицеміри, лице землі й небо вмієте розпізнавати; часу ж цього як не розпізнаєте? 57. Чому самі собою не судите, що справедливе?
58. Коли йдеш з противником своїм до суду, намагайся визволитися від нього в дорозі, щоб він не потяг тебе до судді, і суддя не видав тебе возному, і возний щоб не кинув тебе до в'язниці. 59. Кажу тобі: не вийдеш звідти, аж поки не віддаси останнього шага.

Короткий духовний коментар
Лк. 12, 48–59. «Коли, отже, йдеш з противником своїм до уряду, намагайся визволитися від нього в дорозі»
Деякі отці Церкви вважають, що в цьому рядку супротивник, якого Ісус мав на увазі, – це наша совість, наше сумління. У загальному значенні наша совість – це голос Божий, який промовляє до нас. Євангеліє, заповіді Божі – це той голос, яким Господь промовив до всіх нас. Але через нашу совість Він промовляє особисто до кожного з нас. Тому завжди варто «дружити» зі своєю совістю, вслухатися в неї, іти за її голосом.
Що більше будемо дослухатися до своєї совісті, то краще будемо чути голос Божий і нам легше буде чинити Божу волю. Тому Господь закликає нас примиритися зі своєю совістю. Жити в мирі зі своєю совістю – це перебувати в мирі з Богом.</p